Загальна інформація

Процес «Довкілля для Європи»: 25 років

В цьому році Процес «Довкілля для Європи» відзначає своє 25-річчя. Для людини – це пора росту, практичного використання здобутих знань, накопичення та отримання досвіду, розквіту сил та енергії. Для міжнародного процесу – це також визначна подія, яка свідчить про значні накопичені знання, власний унікальний досвід, розвинуті партнерства та про можливість поширювати кращі практики.

Україна перебуває в цьому процесі з самого його початку з 1991 року. А що ж ми пересічні громадяни, представники організацій громадянського суспільства знаємо про це? Чи можемо отримувати переваги та знання від цього процесу? Чи допомагає він в наших євроінтеграційних прагненнях? Спробуємо відповісти на ці та інші питання через короткий історичний екскурс та огляд найважливіших для цього процесу аспектів екологічної політики. Цьому важливому міжнародному процесу присвячений наш випуск, і ця стаття є першою темою для наших роздумів.

Чи знаємо ми, що особливому акценту та посиленню міжнародних заходів, спрямованих на збереження та стале використання природних ресурсів Карпат, які вимагають зусиль не однієї країни, а регіональної співпраці, ми завдячуємо саме Процесу «Довкілля для Європи»? Чи знаємо ми, що Рамкову конвенцію про охорону та сталий розвиток Карпат було підписано на одній із конференції міністрів «Довкілля для Європи»? І не будь-де, а в Києві? Чи підозрювали ми, що так звана Орхуська конвенція, яка сприяє захисту права кожного із нас жити в сприятливому для здоров’я та добробуту довкіллі, гарантує права на доступ до інформації та дозволяє приймати участь в процесі прийняття рішень, що стосуються довкілля, також була розроблена та прийнята в рамках процесу «Довкілля для Європи»? Наше довкілля не є надбанням якоїсь однієї країни, а тому збереження якісного навколишнього середовища не можливе без зусиль на міжнародному рівні. Дихати чистим повітрям та пити якісну воду ми зможемо тільки у тому випадку, коли всі країни охоронятимуть та гарантуватимуть якісне довкілля. Саме тому міжнародним співтовариством і було прийнято цілий ряд міжнародних договорів у галузі охорони довкілля. І значна із них кількість є надбанням процесу «Довкілля для Європи». А які саме ми розповімо у нашій статті. Чи розуміємо ми, що вирішення ряду глобальних екологічних проблем та перехід на засади сталого розвитку не можливий без участі кожного члена суспільства? Чи знаємо, чому міжнародне співтовариство останнім часом так багато обговорює питання освіти для сталого розвитку, і яке відношення до цього має процес «Довкілля для Європи»? Відповіді на ці та інші питання ви знайдете в цьому спеціальному випуску.

Процес «Довкілля для Європи» являє собою унікальне партнерство держав-членів Європейської Економічної Комісії Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН) та організацій системи ООН. Це важлива платформа для забезпечення діалогу і співробітництва не тільки між урядами, але і з міжнародними структурами, неурядовими організаціями і приватним сектором. Функції секретаріату цього Процесу виконує ЄЕК ООН. Активну участь у роботі Процесу беруть такі міжнародні організації та установи, як ЄЕК ООН, Європейський союз, Рада Європи, Організація економічного співробітництва і розвитку (OECР), Всесвітній банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Програма розвитку ООН (ПРООН), Європейське агентство з навколишнього середовища й інші. Процес «Довкілля для Європи» спрямований на захист довкілля та сталий розвиток країн-членів ЄЕК ООН (країни Євросоюзу, Центральної та Східної Європи, колишнього СРСР, Північної Америки). Упродовж останніх років головна увага була прикута до покращення балансу між економічним розвитком, захистом довкілля та соціальним процвітанням населення у східних регіонах Європи, включаючи, зокрема, Південно-Східну та Східну Європу, Кавказ і Центральну Азію. Результати, що були досягнуті свідчать, що цей процес є ефективним форумом багатьох зацікавлених сторін, який дозволяє координувати розробку екологічної політики та відповідних стратегій. Крім цього, «Довкілля для Європи» в значній мірі сприяє розповсюдженню позитивного досвіду щодо захисту довкілля на міжнародному рівні.

Процес «Довкілля для Європи» розпочався із Першої Пан-Європейської Конференції Міністрів охорони навколишнього середовища, яка відбулася у замку Добржиш біля Праги 21-23 червня 1991 року. Тоді Міністр охорони навколишнього середовища колишньої Чехословаччини, Йозеф Вавручек, запросив міністрів охорони навколишнього середовища країн-членів ЄЕК ООН та OECР на конференцію, метою якої було створення нового «європейського екологічного простору», у зв’язку із закінченням протистояння Захід-Схід. Підсумком конференції став вироблений комплекс керівних принципів загальноєвропейського співробітництва і розглянутий ряд питань, що мають важливе значення для подальшого розвитку цього процесу. Міністри призвали Комісію Європейських співтовариств, у взаємодії з ЄЕК ООН, підготувати доповідь про стан навколишнього середовища в Європі і підкреслили необхідність розробки екологічної програми для регіону. Також на Конференції було закладено основні принципи для стратегії загальноєвропейського співробітництва, зокрема наступні: необхідність активізації співпраці щодо впровадження екологічних аспектів в процесі переходу економіки в країнах Центральної та Східної Європи; просування принципів сталого розвитку при фінансовій та економічній допомозі; сприяння поліпшенню умов довкілля пов'язаних із станом здоров'я; і, нарешті, що кожна країна несе відповідальність за глобальні проблеми довкілля.

Два роки потому, на Другій конференції міністрів, що проходила в Люцерні (Швейцарія) у квітні 1993 року, міністри прийняли декларацію, що визначила політичні рамки процесу «Довкілля для Європи», спрямованого на упорядкування стану навколишнього середовища й узгодження екологічної політики на континенті, а також забезпечення на ньому миру, стабільності і сталого розвитку. Люцернська конференція схвалила широкомасштабну стратегію, що утримується в Програмі дій в області навколишнього середовища (ПДОС) для Центральної і Східної Європи, заснувала Цільову групу зі здійснення цієї програми й ухвалила заснувати Комітет з підготовки проектів, у центрі уваги якого повинні знаходитися природоохоронні інвестиції в Центральній і Східній Європі.

На Третій конференції міністрів «Довкілля для Європи», що проходила в Софії (Болгарія, 23-25 жовтня 1995 року), було розглянуто хід здійснення ПДОС для Центральної і Східної Європи й обговорено аспекти, пов’язані з подальшою розробкою екологічної програми для Європи. У своїй Декларації міністри знову підтвердили наміри здійснювати співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища на основі принципів, погоджених на їхній Другій конференції в Люцерні, і підкреслили необхідність подальшого впровадження екологічних аспектів у політику у всіх галузях. Міністри погодилися з тим, що процес «Довкілля для Європи» є невід’ємною частиною політичної основи для співробітництва в питаннях охорони навколишнього середовища в Європі, і висловились за прийняття ряду конкретних заходів, включаючи розробку регіональної конвенції про участь громадськості, а також прийняли Директиви щодо доступу до екологічної інформації та участі громадськості. Стосовно організаційних заходів, необхідних для підготовки до конференцій, міністри рекомендували заснувати на наступній нараді Комітету ЄЕК ООН з екологічної політики спеціальну підготовчу робочу групу старших посадових осіб, функції президії якої виконував би виконавчий комітет.

На Четвертій конференції в Орхусі ( Данія, червень 1998 року) була прийнята і підписана 35 країнами Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища (Орхуська конвенція), а два нових Протоколи до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (один по важким металам, а інший – по стійким органічним забруднювачам) були прийняті і підписані 33 країнами і Європейським співтовариством. Європейське агентство з навколишнього середовища підготувало ще одну доповідь про стан навколишнього середовища «Довкілля для Європи: друга оцінка», який був взятий за основу роботи Конференції. На основі висновків, які містяться в цій доповіді, міністри вирішили розширити підтримку, що робиться в рамках процесу «Довкілля для Європи» новим незалежним державам і тим країнам Центральної і Східної Європи, що не беруть участь у процесі приєднання до Європейського союзу. Міністри також схвалили Загальноєвропейську стратегію поступового припинення використання етильованого бензину, Протоколи щодо захисту атмосферного повітря, Заяву про політику в області енергоефективності і Резолюцію про біологічне і ландшафтне різноманіття.

П’ята Всеєвропейська конференція міністрів «Довкілля для Європи» була проведена 21-25 травня 2003 року у м. Києві. На цій конференції була підписана Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат і три міжнародні протоколи: Протокол про реєстри викидів і перенесення забруднювачів до Орхуської конвенції, Протокол про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків і міжнародних озер (Конвенція Еспоо) та Протокол про цивільну відповідальність і відшкодування шкоди, завданої транскордонним впливом промислових аварій транскордонним водам до Конвенції Еспоо та Конвенції про транскордонний вплив промислових аварій. Міністри ухвалили документ «Екологічне партнерство в регіоні ЄЕК ООН: Екологічна стратегія для країн Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії» та прийняли спільну заяву про співпрацю ЄЕК ООН з ЮНЕСКО для завершення розроблення Стратегії ЄЕК ООН щодо освіти для сталого розвитку. На конференції були розглянуті звіти «Довкілля Європи: третя оцінка» та «Екологічна політика у перехідний період: уроки, отримані за десять років проведення оглядів результативності екологічної діяльності ЄЕК ООН». Також було прийнято «Київську резолюцію про біорізноманіття», в якій міністри охорони довкілля Загальноєвропейського регіону підтвердили свій намір про скорочення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття на всіх рівнях до 2010 року. Спільна сесія громадських організацій та міністрів була присвячена темі інтеграції екологічної політики в держаному управлінні в регіоні ЄЕК ООН. На цій сесії Оргкомітет українських громадських екологічних організацій з підготовки до 5-ї Всеєвропейської конференції презентував доповідь «Громадська оцінка екологічної політики в Україні».

Шоста конференція відбулася у Белграді (Сербія) у 2007 році. В конференції взяли участь міністри та високопоставлені посадові особи з 51-єї держави Європи та Північної Америки, Європейська Комісія, міжнародні та громадські організації й інші зацікавлені сторони. Учасники домовилися об’єднати свої зусилля у нижченаведених пріоритетних сферах:

  •  Збереження біорізноманіття та сталий розвиток гірських районів;
  •  Підтримка сталого споживання та виробництва;
  •  Надання пріоритету заходам і діяльності з енергоефективності;
  •  Розробка та впровадження екологічної політики, фінансових ініціатив і законодавства;
  •  Впровадження низки інфраструктурних проектів (водопостачання та каналізація);
  •  Надання пріоритету питання взаємозв’язку довкілля та безпеки;
  •  Сприяння розвитку освіти для сталого розвитку;
  •  Подальше збирання та поширення відповідної інформації про стан довкілля в Європі.

У 2011 році в м. Астана (Казахстан) було проведено Сьому конференцію «Довкілля для Європи», де обговорювалися дві основні теми: «Стале управління водними та пов'язаними з водою екосистемами», і «Екологізація економіки: впровадження питань довкілля в економічний розвиток». На цій зустрічі обговорювали питання ефективної політики для захисту водних екосистем, зв'язок між здоров'ям людини і водою, управління водними ресурсами, процес адаптації до змін клімату, співпрацю в транскордонних басейнах, продуктивність водних ресурсів, а також ефективну політику в галузі «зеленої економіки» в транспортному, житловому, енергетичному, сільськогосподарському та освітньому секторах. Підсумками Конференції стали Астанінські пропозиції щодо дій по воді та традиційна Декларація міністрів зі слоганом «Економте воду, забезпечте зелене зростання!», де делегати:

  •  Заявляють про важливість залучення громадянського суспільства до процесу прийняття рішень в інтересах поліпшення навколишнього середовища;
  •  Пропонують країнам ратифікувати Конвенцію ЄЕК ООН по воді і Протокол до неї з проблем води та здоров'я;
  •  Наголошують на необхідності врахування водних проблем в національних планах розвитку;
  •  Закликають забезпечувати стимули до ефективного водокористування і генерувати доходи для фінансування водогосподарських послуг з тим, щоб ціни на воду дозволяли повністю відшкодовувати витрати, і при цьому вразливі соціальні групи забезпечувалися водою належним чином;
  •  Погоджуються грати провідну роль в переході до зеленої економіки і внести істотний внесок в обговорення зеленої економіки в контексті сталого розвитку та скорочення масштабів бідності на Конференції ООН зі сталого розвитку (Ріо + 20);
  •  Пропонують ЄЕК ООН провести третій цикл оцінок екологічної діяльності, в ході якого можна було б охопити теми екологічного управління та фінансування в контексті зеленої економіки;
  •  Вирішують налагодити регулярний процес екологічної оцінки і розвивати систему SEIS у всьому регіоні;
  •  Вітають і підтримують Програму партнерства "Зелений міст" і закликають до його подальшого розвитку тощо.

Восьму Конференцію міністрів «Довкілля для Європи» заплановано провести в Батумі (Грузія) 8-10 червня 2016 року. Комітет з питань екологічної політики ЄЕК ООН прийняв рішення про те, що основними темами Конференції будуть: «Екологізація економіки в загальноєвропейському регіоні» та «Підвищення якості повітря в інтересах поліпшення стану навколишнього середовища і здоров'я людини». Крім того, в ході Конференції буде організовано нараду високого рівня на тему «Освіта в інтересах сталого розвитку» (ОСР) з метою оцінки прогресу, досягнутого протягом перших десяти років здійснення стратегії ЄЕК для ОСР, а також розгляду питання про її майбутній розвиток. Також буде розглянуто питання про прогрес, досягнутий у справі розробки загальної системи екологічної інформації в загальноєвропейському регіоні.

Слід відзначити, що за всю історію Процесу «Довкілля для Європи» така увага на питаннях освіти для сталого розвитку, зосереджена вперше після Зустрічі у Вільнюсі в 2005 році, коли була і підписана Стратегія ЄЕК ООН з питань освіти для сталого розвитку. Чому це відбувається саме зараз, через 10 років після підписання та впровадження Стратегії? Про що це нам говорить? Можливо про те, що процес був успішним та має здобутки, які треба продовжувати та поширювати, разом з цим окреслюючи нові рамки та напрямки? Або що Процес по освіті для сталого розвитку за такими питаннями, як якість повітря та викиди в атмосферу, управління водними ресурсами, екологізація економіки та інші екологічні виклики регіону були дещо призабуті і потребують привернення уваги? Відповіді на ці питання, як для регіону Європи в цілому, так і для України зокрема, ви зможете отримати в спеціальних статтях, присвячених огляду ключових питань, якими опікується Процес «Довкілля для Європи» та під якими підводиться «риска», щоб окреслити майбутнє.

 

З усіма офіційними документами, прийнятими в рамках процесу "Довкілля для Європи" можна ознайомитися за посиланням: http://www.unece.org/env/efe/welcome.html

 

Фон: